Чому біднота - це (не) чеснота

Гроші і їх наявність в нашій культурі - ну дуууже неоднозначне явище. всі ніби їх хочуть і бояться одночасно стати "поганою людиною", як ось ті, в кого вони вже нібито є. ну типу "багатому не увійти в царство боже", "біднота - це чеснота" і таке інше.

що з психологічної точки зору - ну пОвний АБСУРД!

тобто, швидше, це якраз НЕ нормально - не заробляти.

коротко: існує ряд потреб, які ми задовільняємо і хочемо задовільняти в процесі життя. вони є нижчого порядку (як то безпека, сон, їжа, одяг) і вищого (потреби в любові, прийнятті, визнанні, самореалізації)

помилково, думаю, потребу заробляти гроші ми часто відносимо до нижчих потреб. швидше опираючись на те, куди ми їх витратимо. думаємо "о мирском" замість "вищих матерій" так би мовити.

не розвиваємось тобто.

натомість сама по собі потреба в зароблянні грошей (як процес) не існує як окрема, а є швидше частиною самореалізації, як вищої потреби, потреби розвитку.

мається на увазі що Я, як доросла фізично і психологічно, людина, індивід, Особистіст, ШУКАЮ ЩОСЬ В СОБІ _ ЩО Є ЦІННИМ ДЛЯ СОЦІУМУ _ ЗА ЩО СОЦІУМ ГОТОВИЙ ОБМІНЯТИСЬ ЗІ МНОЮ, ПІДТВЕРДЖУЮЧИ ЦИМ МОЮ ЗНАЧУЩІСТЬ І ЦІННІСТЬ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА.

такий механізм включає:

1)саморозвиток щоб ЗРОСТИТИ В СОБІ ЩОСЬ, ЩО Є ЦІННИМ ДЛЯ ІНШИХ

2) самопізнання, ВІДЧУТТЯ ЦІННОСТІ СЕБЕ - ЩОБ ЗАПРОПОНУВАТИ ЦЕ СУСПІЛЬСТВУ ЯК ТОВАР/ПРОДУКТ

3) ОСОБИСТІСНУ ЗРІЛІСТЬ ТА ГОТОВНІСТЬ ПРИЙНЯТИ ВІД СУСПІЛЬСТВА ПРОДУКТ ОБМІНУ - ТОБТО ГРОШІ

і з досвіду роботи з такими запитами на кожному з цих етапів можливий збій. і саме тому

"я не заробляю грошей" - бо я або

а)не відчуваю власної цінності,

б) або не можу запропонувати свою цінність іншим;

в) або не можу прийняти від інших визнання власної цінності.

а не тому що я такий "чесний, благородний, скромний чи добропорядний громадянин держави, де всі все покрали".

нажаль, не заробляти грошей - це не чеснота.

на щастя - з цим можна "працювати" і це можна змінити! успіхів НАМ