Прокрастинація. її не уникнути

ПРОКРАСТИНАЦІЯ стала популярним запитом для "боротьби" з нею. нею пояснюють свої - відкладені на потім - справи, критикуючи себе за це публічно, мовляв, так-так, я все розумію, в мене прокрастинація, я прокрастинатор, буду щось з цим робити.

потім:)

*Прокрастинація (англ. Procrastination) — психологічний термін, що означає схильність людини відкладати неприємні рішення та справи на майбутнє. .Прокрастинатори — люди, що схильні затягувати виконання завдань, перекладати відповідальность на інших, працювати хаотично, без плану, або лише під натхненням чи по невідкладності. Тому вони неефективні члени у команді.(ВІКІПЕДІЯ)

Мені в цьому місці стає сумно.

що ми так себе "гонимо і шмагаємо" за те, що часто є природнім, здоровим процесом реагування організму на нездорову ситуацію чи на власні способи реагування в ній.

детальніше.

Виглядає прокрастинація для нас чомусь як лінощі чи хитрощі як би щось важливе і суттєве не робити.

частково так і є. єдине механізм дещо інший: коли потрібно зробити щось відповідальне і важливе або просто те, чого прямо зараз робити не хочеться (хоч би й завантажити прання, але яке вже вкрай потрібно завантажити і строки піджимають).

це важливо - щоб були обмеження у строках. тоді прокрастинація вмикається. однак не лінню чи сонливістю, цікаво. а швидше навпаки - нас починаєте "перти", енергія аж б'є. (вгадайте, звідки енергія? - правильно, це та дорогоцінна сила, активність яку виробляє наш організм отримавши сигнал що ТЕРМІНОВО ТРЕБА ЦЕ ЗРОБИТИ. ви сказали - організм зреагував - гормони пішли в кров.

на цій енергії, якщо ви помічали, можна перемити весь посуд, вигладити всі сорочки, скупити, зварити, перебрати - аби лише не робити того, чого РОБИТИ НЕ ХОЧЕТЬСЯ. (наприклад, писати курсову)

наш організ, щоправда, не в курсі що ми активно блокуємо енергію на виконання того, на що нам її видали (на курсову), тому постачає її далі, додаючи страху від невиконання. він то отримує сигнали що енергія пішла - а результат у немає. і отже нам за це "влетить" від наукового керівника.

в чому ж "сіль" ситуації? - саме в нашому блокуванні. коли маючи негативний досвід від виконання подібної роботи або припускаючи що буде невдача, чи процес сам буде важким і виснажливим (як, наприклад, минулого року, коли ми довго мучились з курсовою або погано її зхистили) ми блокуємо власне "вступання" у цей процес. намагаючись оминути свою попередню гірку участь.

"я не зможу", "в мене не вийде", "всеодно не вдасться" або ж "це таааак важко", "ненавиджу цим займатись"

подібні думки і відчуття супроводжують процес прокрастинації.

ВИХІД: зробити цей процес свідомим. запитавши себе:

1) чи можу я зробити це якось по-іншому, не так виснажливо для себе?

2) що насправді станеться якщо я цього взагалі не зроблю?

3)чи мій попередній негативний досвід у цьому - відповідає зараз ситуації?

Звісно ж, не завжди вдається це коло розімкнути, особливо коли ми з вами перфекціоністи (сприймаємо можливим результатом лише ідеальний результат і ніякого іншого).

в дитинстві нас навряд чи приймали коли ми хотіли зробити щось "по-своєму", не ідеально. швидше критикували і оцінювали (цим професійно займаються школи, там за це вчителям навіть зарплату платять).

тож не варто бути до себе надто вимогливим, мабуть, намагаючись впоратися з перфекціонізмом.

і з життєвими ситуаціями, щодо яких він виникає, думаю, теж! ;)

творчості нам і новаторства - в усьому!